Розробка заняття “Культура спілкування лідера”

Тема «Культура спілкування лідера»

Мета:  Навчити вихованців нормам культури мовлення орієнтованої на спілкування лідерської особистості. Розвивати комунікативні здібності гуртківців.    Виховувати бажання удосконалювати навички власного спілкування.

Обладнання: картки настою, наочний матеріал, різнокольоровий кубик, листочки з прикладами позитивної критики, підсумковий листок із зображенням лідера і команди та пустими рядками, пакет інформації для індивідуальної роботи.

Тип заняття: засвоєння нових знань.

План заняття:

  1. Вступна частина.

1.Організаційний момент.

2. Повідомлення теми та мети заняття.

3. Актуалізація опорних знань.

4. Мотивація навчальної діяльності.

  1. Основна частина.
    1. Висвітлення нової теми.
    2. Оволодіння новим теоретичним знанням, ознайомлення з термінами.

a)    загальні вимоги до мови лідера;

б)    якісні особливості культури спілкування лідера;

в)    функції спілкування;

г)     манери;

д)     зони спілкування;

е)     стилі спілкування;

є)     етичні норми;

ж)    фізкультхвилинка;

з)    ораторське мистецтво;

и)    мистецтво  переконання;

і)     позитивна критика;

ї)     плюси конфліктних ситуацій.

  1. Заключна частина.
    1. Узагальнення знань.
    2. Загальний підсумок заняття.
    3. Повідомлення завдання на наступне заняття.

 

Хід заняття

І. Вступна частина.

1. Організаційний момент (привітання, приготування робочого місця)

– Доброго дня, шановні гуртківці!  А от вас я попрошу привітатися любим  іншим словом, що означає привітання (при чому слова не повторювати)…                  На столі у вас все готове до заняття?

2.  Повідомлення теми та мети заняття.

Ми продовжуємо вивчати розділ «Виховання лідера». Сьогодні ви дізнаєтесь про культуру спілкування лідера, отримаєте нову інформацію, дізнаєтесь про особливості, манери, зони спілкування та багато іншого. Розвинете свої комунікативні здібності та при цьому будете вправлятися над культурою власної мови.

3. Актуалізація знань

– А як ви думаєте, чи потрібно лідеру досконало знати українську мову? Чому. А чи потрібно знати російську та англійську? Чому? Правильно. Адже ще Наполеон Бонапарт говорив, що хто не вміє говорити, той не стане лідером. Як ви думаєте, чи мав на увазі Бонапарт таке уміння говорити «як баби на базарі», чи він щось інше мав на увазі?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

– Так, саме про високу майстерність у спілкуванні говорив Наполеон. Давайте звернемося до  яскравих прикладів з історії:  Олександр Македонський, Петро Перший, Жанна д’Арк, Богдан Хмельницький, Олександр Суворов, Авраам Лінкольн, Наполеон Бонапарт та багато інших своєю полум’яною промовою піднімали тисячі людей на захист інтересів, ідей. Чи могли б вони управляти тисячними арміями якби досконало  не володіли ораторським мистецтвом? Мабудь, так. А чи мали б вони таку високу популярність та підтримку у масах, що пережила віки? Мабудь,  ні.

– Бенджамін Дізраелі навчав: «За допомогою слів ми керуємо людьми». Давайте перевіримо це твердження.

Ігровий момент

– Пропоную експеримент. Я роздаю вам карточки із зображеннями облич  різного настрою. Ваше завдання: сидячи на місці впустити свою ручку та вимовити фразу спонукальної дії до Дмитра, який стоїть по середині класу: «Подай мені ручку», відтворюючи голосом ту інтонацію і емоцію яка зображена на картинці (Обличчя виражають: погрозу,  презирство, ввічливість, радість, образу, скромність, загрозу…)

– Скажи, Дмитре, кому із товаришів у тебе виникло бажання дійсно подати ручку.(Тому, хто говорить ввічливо і приємно). Тож піди і подай.

Висновок: фраза одна, а наслідки різні. Уміння керувати людьми за допомогою тільки голосу – це велика майстерність і потрібна вона не тільки лідерам-полководцям, але й лідерам-політикам , лідерам-керівникам, народним лідерам та навіть лідерам у сім’ї.

ІІ. Основна частина.

  1. 1.    Висвітлення нової теми.

          –  Мова  —  це система процесів, що забезпечують передачу й засвоєння інформації,  соціальне керування людьми.

 Керівник перебуває в центрі уваги, його знають усі, про нього говорять усі, з нього беруть приклад інші. Не випадково американці кажуть, що краще витратити десять тисяч доларів на пошуки розумного, вихованого менеджера (керівника, лідера), який вміє працювати з людьми, аніж потім витрачати сто тисяч доларів через поганого керівника, який не може встановити нормальні стосунки з працівниками та клієнтами.

2. Оволодіння новим теоретичним знанням, ознайомлення з термінами.

      а)   вимоги  до  мови  лідера:

–  Безумовно, обов’язковими вимогами до мови лідера є:

  • по-перше, висока культура мови,;
  • по-друге, високий рівень володіння усною і письмовою мовою;
  • по-третє, уміння використовувати мову як засіб спілкування, а також переконання і керування людьми.

      б) якісні  особливості  культури мовної  діяльності  керівника-лідера:

          – До якісних особливостей культури мовної діяльності керівника-лідера належить:

І.  Доступність — точний добір мовних засобів для вираження своїх ду­мок .

2.  Варіативність — здатність про одне й те саме говорити по-різному

3.  Довільність —готовність підтримати чи організувати розмову на будь-яку тему.

4.  Емоційність — здатність впливати на емоції й почуття оточуючих лю­дей.

5.  Виразність — уміння викликати у свідомості слухачів необхідні об­рази.

6.  Логічність — послідовність викладу думок.

7.  Літературність — точність уживання слів, правильність наголосів, закінчень.

8.  Доречність — відповідність змісту мовного висловлення до даної  ситуації .

Америка та і весь світ були приголомшені  висновками  Технологічного інституту  Дейла Карнеги:  якщо фахівець в галузі промислового виробництва досяг значних успіхів, то своїми досягненнями він зобов’язаний на 15% своїм спеціальним знанням, а на останні 85% — своїй здатності керувати людьми, знати людську природу, бути майстром спілкування.

      в)   функції   спілкування  :

– Розглянемо класифікацію функції спілкування за  Семиченком:

  • якщо керівник передбачає встановлення контакту з оточуючими людьми – це  контактна функція ;
  • якщо вона полягає у спонуканні  опонента до дії – це спонукальна функція;
  • розуміння емоційного стану, змісту спілкування – функція розуміння;

і так далі:

  • функція встановлення відносин;
  • функція здійснення впливу.

г)   манери  спілкування: 

– Знання функцій спілкування дозволяє керівнику виробити манеру спілкування.    Манера спілкування визначається:

  •  по-перше, тоном спілкування  …………………………………………….                                                                     (спокійним, владним, схвильованим   тощо);
  • по-друге, поводженням у спілкуванні  …………………………………….                                                (стриманістю, занепокоєнням, непевністю і  т. ін.);
  • по-третє, дистанцією в спілкуванні, що розглядають як зону спілкування.

      д)  зони  спілкування :

–  Виділяють кілька зон спілкування:

1.  Інтимна зона  (відстань від 15 до 45 см між співрозмовниками). З усіх зон вона є найбільш важливою, тому що цю зону людина розглядає як свою власну. На цій відстані, як правило, обговорюються особисті проблеми.

2.  Особиста зона  (відстань від 45 см до 1,2 м). На цій відстані звичайно ведуться ділові бесіди.

3.  Зона соціального спілкування (від 1 м до 3,6 м). Цієї відстані дотриму­-
ються у спілкуванні з незнайомими людьми.

4.  Публічна зона, або загальнодоступна (більше 3,6 м). Така відстань спо­стерігається, наприклад, на нарадах.

Експеримент

Визвати двох вихованців з метою ведення розмови (Привіт. Як справи. У мене все добре. У мене також.)  на відстані «інтимної зони» (15 см), на відстані «публічної зони» (3,5 м), «особистої зони» (до 1 м) . Питання:  На якій відстані ви себе почували найкраще? («особиста зона»)  На якій почувалися незручно? Чому дві інші зони вам подобаються менше? (Бо ми не такі вже і близькі у стосунках і не такі вже й віддалені).

Висновок:  зони спілкування мають велике значення у спілкуванні людини і тому їх необхідно знати і використовувати.

      е)  стилі  спілкування :

– Велике значення в спілкуванні керівника має його стиль. Стиль спілкування — це індивідуально-типологічні особливості взаємодії між людьми. Психологи, що займаються проблемами психології управління, підтверджують, що стилі поведінки — дипломатичний й авторитарний — обидва можуть призводити до успіху, якщо правильно обрані до даної ситуації.  Як правило, дипломатичний стиль спілкування доречний у  таких випадках:

  • достатньо часу, щоб усе обговорити;
  • колектив розуміє проблему і знає варіанти її розв’язання;
  • виникли великі розбіжності між членами колективу, і необхідно пере­конати незгодних у правильності прийнятого рішення.

– X. Корнеліус  і  Ш. Фейр у роботі «Виграти може кожний» навели список виразів, що можуть викликати у підлеглих потребу захищатися або небажання взаємодіяти з керівником.

Обробка інформації

          – Я роздаю вам список виразів, ви його продивіться і скажіть, чи згодні ви що ці вирази дійсно не допомагають, а тільки шкодять спільній діяльності?

  • погрози (викликають страх, образу, ворожість): «Робіть, як сказано, або …»;
  • накази (коли керівник демонструє свою владу над іншими): «Негай­но зайдіть до мене в кабінет»;
  • негативна критика: «На Вас постійно скаржаться» або «Вами не задо­волені учні та їхні батьки»;
  • образливі прізвиська: «Так міг вчинити тільки ….», «Чого ще можна чекати від…»;
  • слова-боржники: «Ви повинні поводитися більш гідно (відповідаль­но) іт. ін.»;
  • приховування важливої інформації (репліка-пастка): «Ну, як сьогод­ні поводився у Вас на уроці Іванов?» (питання до педагога, коли є ін­формація про конфлікт учителя з учнем»);
  • допит: «І що ж Ви робили потім»;
  • похвала з підступом: «У Вас такі гарні показники успішності в 6-Б, тож чи не написати Вам зрізову роботу?»;
  • діагноз мотивів поведінки: «У Вас ніколи не вистачало ініціативи» або «Ви одержимі власними інтересами»;
  • несвоєчасні поради (у той момент, коли людина відчуває потребу в тому, щоб її вислухали): «Не звертай на них уваги» або «Чому б тобі не вчинити так…?»;
  • переконання логікою: «Нема чого тут засмучуватися, до цього усе йшло» або «Ти одержав те, що заслужив»;
  • відмова від обговорення питання: «Що тут обговорювати, я не бачу в цьому проблеми», «Про ці дурниці я навіть не хочу слухати»;
  • заспокоєння запереченням: «Не нервуй» або «Заспокойся, все обі­йдеться», «Вони не варті твоїх сліз».

є)   етичні  норми спілкування :

– Як бачимо, керівник, незалежно від манери і стилю свого спілкуван­ня, повинен дотримуватися етичних норм та правил:

  • основною етичною вимогою є збереження гідності людини;
  • не слід забувати, що в людині високо цінується не тільки уміння гар­но говорити, але й здатність уважно слухати;
  • ні робота, ні статус, ні пережита неприємність, ні поганий стан здо­ров’я не дають права бути нечемним з оточуючими;
  • керівник – центр уваги, з нього беруть приклад інші.

ж)   фізкультхвилинка :

– Про яку подію у світі спорту говорять на всіх каналах телебачення? (зимові олімпійські ігри) Де вони відбуваються?  Які види спорту представлені на цій олімпіаді?  Отож уявимо себе чемпіонами. Увага, гра.

Учасники, кидаючи один одному ось цей різнокольоровий кубик, називають ім’я того, кому ки­дають. Той,  хто отримує кубик, мовчки показує рух  певного виду спорту, решта повторюють  і вгадують цей вид спорту доти доки не вгадають.  Потім той, у кого кубик, кидає його наступному і так доти, поки іграшка не побуває в руках кож­ного з учасників.

з)   ораторське  мистецтво:

– Стародавній філософ Цицерон казав: “Поетами народжуються, а ораторами стають” . Давня Греція справедливо вважається батьківщиною ораторського мистецтва. ” Ще в III ст до н.е. в Греції, а трохи пізніше і в Римі почали формуватися риторські школи, в яких молодь, готуючись до державної служби і суспільної діяльності, вивчала риторику, логіку, правознавство, філософію, історію і літературу.. Хорошу раду сучасним “майстрам слова” давав античний римський вчитель красномовства Квінтілліан: “Говори так, щоб тебе можна було зрозуміти”.

Виступ має бути коротким, адже важливо не лише завоювати увагу слухачів, але і утримати її. Говорити і писати коротко — велика майстерність. Досвідчений оратор широко застосовує емоційні голосові модуляції — від вкрадливості і м’якості до пристрасної полум’яності.

Не застаріли рекомендації ораторові великого майстра слова старовини Марка Туллія Цицерона. На основі його порад можна збудувати таку послідовність      написання виступу:

  • визначити мету і перелік аргументів, що ведуть їх до мети;
  • продумати метод подачі своїх аргументів (найвагоміші— в початок і в кінець виступу,  слабкіші — в середину);
  • з самого початку своєї мови розташувати до себе слухачів;
  • коротко сформулювати спірну проблему; підкріпити свою позицію чіткими

аргументами і спростувати думку противника;

  • ефектно завершити виступ, довівши абсурдність або слабкість позиції противника.

Античні ритори уміли своєю мовою приносити слухачам задоволення сміливою і оригінальною думкою, закликали їх до добра, справедливості, виконання громадянського, патріотичного обов’язку, та ще володіли мистецтвом переконання.і

и)   мистецтво  переконання:

–  Майло О. Франк У своїй книзі «Як переконати співбесідника за 30 секунд» розкриває секрети  переконання. Головне ви повинні пам’ятати алгоритм 30 секундного спілкування:

1.  Приманка (що цікавить опонента).

2.  Сюжет (те, про що йде мова).

3.  Спонукання до дії.

Наприклад переконливе повідомлення менеджера, якому доручено продаж акцій:

Перше читання повного тексту без зупинки.

Друге читання із аналізом  повідомлення зображеного на картинці:

«Приманка:  Минувший фінансовий рік доказав ще раз, що це був найкращий рік в історії фірми – рекордні доходи та рекордні заробітки.

Сюжет:  Тепер ми володіємо основною частиною ринка в перспективному регіоні Південної України. Наш бізнес розквітає, наші товари повністю відповідають вимогам ринкової економіки. Попередні  продажі  наших акцій вже ставлять нові рекорди.

Спонукання:  Не зволікайте, вкладайте свої кошти у вигідну справу.  Купуйте наші акції. Я вже купив і збираюся купити ще.»

і)   позитивна  критика :

– Отже, тепер мова йтиме про критику. Насамперед, необхідно, усвідомити, що в більшості випадків критика повинна бути твор­чою, лише у боротьбі зі свідомими і непоправними порушниками дисципліни критика може бути руйнівною і безкомпромісною. По­трібно вибирати таку форму критики, яка дійсно вплине на опонента, сприятиме його професійно-моральному зростанню, а не жор­стокості.

Ю. Красовський пропонує  класифікацію прийомів критики, яку ми з вами озвучимо читаючи з листочків(роздати листочки з текстом):

  • Підбадьорлива критика {«Пусте. Наступного разу вийде. Хоті­лося, але не вийшло, так буває»).
  • Критика-надія {«Сподіваюся, що наступного разу ви виконаєте це завдання краще»).
  • Критика-аналогія {«Раніше, коли я був таким, як ви, я припус­кався такої самої помилки»).
  • Критика-заклопотаність {«Я дуже заклопотаний таким стано­вищем справ, особливо у…»).
  • Критика-співпереживання {«Я добре вас розумію, розумію ваше становище, але і Ви зрозумійте моє. Адже роботу не виконано…»).
  • Критика-співчуття («Я дуже шкодую, але повинен відзначити, що робота виконана неякісно»).
  • Критика-подив {«Як? Невже ви не зробили цю роботу?І Не очі­кував…»).
  • Безособова критика {«У нашому колективі є кілька працівників, які не справляються зі своїми обов’язками. Не будемо називати їх прізвища»)  та багато інших варіантів.

Головне ви повинні запам’ятати , якщо людина вам дорога, і ви її цінуєте не дивлячись на деякі невдачі , то критика повинна бути сказана так, щоб у неї  виникло бажання виправити  помилку, і  не створюйте  таку конфліктну ситуацію, щоб  працівник зневірився  у своїх силах і опустив руки.

Коли Томас Едісон створював першу електричну лампочку, він з командою помічників зробив більше 10 000 невдалих експериментів . Як ви думаєте, чи міг би Томас Едісон створити електричну лампочку, як би після кожного невдалого експерименту він жорстоко критикував своїх помічників, і нагнітав конфлікт у групі?

ї)   плюси  конфліктних  ситуацій  :

– До речі, таку неприємну подію як конфліктні ситуації,  мудрий керівник завжди розглядатиме зі  знаком «плюс». Як це скажете ви? Дуже просто! Ось декілька порад, яких я вам дарую разом із іншими тезами нашого заняття, ознайомтеся з ними (роздати додатковий матеріал заняття кожному вихованцеві) .

Ознайомлення з інформацією

1. Спитайте свій  внутрішній  голос: яку користь можна отримати з цього сумного досвіду?

2. Поміркуйте, чого може навчити вас конфлікт.

3. Будьте твердими у намірах. Не дозво­ляйте негативному досвіду збити себе з обраного шляху.

4. Якщо у вас є чітка ціль, не допускайте на неї негативного впливу інших людей.

5. Навчіться прощати себе самого, не давайте конфлікту знизити свою самооцінку.

6. Навчіться позбавлятися  негативних емоцій, що залишилися після конфлікту.

7. Не дозволяйте іншим людям викликати у вас по­чуття провини.

8. Навчіться продовжувати  спілкування з тими, у кого, на вашу думку, після конфлікту залишився неприємний присмак, бо це необхідно для досягнення  цілі.

9. Економте свій час, не витрачайте його  на переконання тих, хто не хоче вас слухати.

10. Пам’ятайте, що конфлікти складають тіль­ки малу частку вашого життя.

– Чи згодні ви з твердженням :  «Поганий результат – це все рівно результат»

ІІІ. Заключна частина.

  1. 1.    Узагальнення знань.

– Перед вами лежать тези  та додатки нашого заняття. Прогляньте їх і кожен по черзі скажіть,  що  із вивченого сьогодні на занятті є найціннішим у спілкуванні лідера?

             2.    Загальний підсумок заняття.

Які висновки  ми можемо зробити по закінченню заняття? Для цього, я попрошу вас об’єднатися у дві групи.  Перед кожною групою  картина з  працюючою  командою однодумців на чолі із лідером. Ваше завдання:  за 3 хвилини написати у пустих рядках, чим на вашу думку повинен керуватися лідер  під час  спілкування.

             3.    Повідомлення завдання на наступне заняття.

Тема наступного заняття «Основні правила створення  успішної команди». Будь-ласка підготуйте вислови відомих людей про командну роботу та участь лідера.

 

 Додатки

 Мистецтво  переконання

 Приманка:  Минувший фінансовий рік доказав ще раз, що це був найкращий рік в історії фірми – рекордні доходи та рекордні заробітки.

Сюжет:  Тепер ми володіємо основною частиною ринка в перспективному регіоні Південної України. Наш бізнес розквітає, наші товари повністю відповідають вимогам ринкової економіки. Попередні  продажі  наших акцій вже ставлять нові рекорди.

Спонукання:  Не зволікайте, вкладайте свої кошти у вигідну справу.  Купуйте наші акції. Я вже купив і збираюся купити ще.

Вимоги  до  мови лідера:

   § по-перше, висока культура мови;

§ по-друге, високий рівень володіння усною і письмовою мовою;

§ по-третє, уміння використовувати мову як засіб спілкування, а також переконання і керування людьми.

Якісні  особливості  культури мовної  діяльності  лідера:

І.  Доступність — точний добір мовних засобів для вираження своїх ду­мок .

2.  Варіативність — здатність про одне й те саме говорити по-різному

3.   Довільність —готовність підтримати чи організувати розмову на будь-яку тему.

4. Емоційність — здатність впливати на емоції й почуття оточуючих лю­дей.

5.   Виразність — уміння викликати у свідомості слухачів необхідні об­рази.

6.    Логічність — послідовність викладу думок.

7. Літературність — точність уживання слів, правильність наголосів, закінчень.

8.   Доречність — відповідність змісту мовного висловлення до даної  ситуації .

Функції   спілкування   :

§ якщо керівник передбачає встановлення контакту з оточуючими людьми – це  контактна функція ;

§ якщо вона полягає у спонуканні  опонента до дії – це спонукальна функція;

§ розуміння емоційного стану, змісту спілкування – функція розуміння;

§ функція встановлення відносин;

§ функція здійснення впливу.

       Манери  спілкування задаються :            

по-перше,  тоном спілкування

(спокійним, владним, схвильованим   тощо);

по-друге,   поводженням у спілкуванні

(стриманістю, занепокоєнням, непевністю і  т. ін.);

по-третє,   дистанцією в спілкуванні,

що розглядають як  зону спілкування.

Стилі  спілкування :

      Стиль спілкування — це індивідуально-типологічні особливості взаємодії між людьми.

 Психологи, що займаються проблемами психології управління, підтверджують, що стилі поведінки —

дипломатичний    й      авторитарний

— обидва можуть призводити до успіху, якщо правильно обрані до даної ситуації.

Етичні  норми спілкування :

§ основною етичною вимогою є збереження гідності людини;

  • § не слід забувати, що в людині високо цінується не тільки уміння гар­но говорити, але й здатність уважно слухати;
  • § ні робота, ні статус, ні пережита неприємність, ні поганий стан здо­ров’я не дають права бути нечемним з оточуючими;
  • § керівник – центр уваги, з нього беруть приклад інші.

Ораторське  мистецтво:

Цицерон: “Поетами народжуються, а ораторами стають” . Квінтілліан:   “Говори так, щоб тебе можна було зрозуміти”.

Виступ має бути коротким, адже важливо не лише завоювати увагу слухачів, але і утримати її. Говорити і писати коротко — велика майстерність. Досвідчений оратор широко застосовує емоційні голосові модуляції — від вкрадливості і м’якості до пристрасної полум’яності.

Рекомендації Марка Туллія Цицерона щодо написання виступу: 

  • визначити мету і перелік аргументів, що ведуть їх до мети;
  • продумати метод подачі своїх аргументів (найвагоміші— в початок і в кінець виступу,  слабкіші — в середину);
  • з самого початку своєї мови розташувати до себе слухачів;
  • коротко сформулювати спірну проблему; підкріпити свою позицію чіткими аргументами і спростувати думку противника;
  •  ефектно завершити виступ, довівши абсурдність або слабкість позиції противника.


План заняття

  1. IV.   Вступна частина.

1. Організаційний момент (привітання по-різному)

2. Повідомлення теми та мети заняття.

3. Актуалізація опорних знань.

4. Мотивація навчальної діяльності (картки настрою)

  1. V.       Основна частина.
  2. Висвітлення нової теми.
  3. Оволодіння новим теоретичним знанням, ознайомлення з термінами.

b)        загальні вимоги до мови лідера;

б)    якісні особливості культури спілкування лідера;

в)    функції спілкування;

г)     манери;

д)     зони спілкування (експеримент);

е)     стилі спілкування (обробка інформації);

є)     етичні норми;

ж)    фізкультхвилинка  (ігровий момент)  ;

з)    ораторське мистецтво;

и)    мистецтво  переконання (аналіз повідомлення);

і)     позитивна критика (читання листочків з текстом);

ї)     плюси конфліктних ситуацій (ознайомлення з інформацією).

  1. VI.   Заключна частина.
  2. Узагальнення знань (огляд вивченого матеріалу).
  3. Загальний підсумок заняття (робота в групах).
  4. Повідомлення завдання на наступне заняття.

Підбадьорлива критика:  «Пусте. Наступного разу вийде. Хоті­лося, але не вийшло, так буває».

Критика-надія : «Сподіваюся, що наступного разу ви виконаєте це з\авдання краще»

Критика-аналогія: «Раніше, коли я був таким, як ви, я припус­кався такої самої помилки»

Критика-заклопотаність:«Я дуже заклопотаний таким стано­вищем справ, особливо у…»

Критика-співпереживання: «Я добре вас розумію, розумію ваше становище, але і Ви зрозумійте моє. Адже роботу не виконано…»

Критика-співчуття: «Я дуже шкодую, але повинен відзначити, що робота виконана неякісно»

Критика-подив: «Як? Невже ви не зробили цю роботу? Не очі­кував…»

Безособова критика: «У нашому колективі є кілька працівників, які не справляються зі своїми обов’язками. Не будемо називати їх прізвища»

Список виразів, що не допомагають, а тільки шкодять спільній діяльності?

  • погрози (викликають страх, образу, ворожість): «Робіть, як сказано, або …»;
  • накази (коли керівник демонструє свою владу над іншими): «Негай­но зайдіть до мене в кабінет»;
  • негативна критика: «На Вас постійно скаржаться» або «Вами не задо­волені учні та їхні батьки»;
  • образливі прізвиська: «Так міг вчинити тільки ….», «Чого ще можна чекати від…»;
  • слова-боржники: «Ви повинні поводитися більш гідно (відповідаль­но) іт. ін.»;
  • приховування важливої інформації (репліка-пастка): «Ну, як сьогод­ні поводився у Вас на уроці Іванов?» (питання до педагога, коли є ін­формація про конфлікт учителя з учнем»);
  • допит: «І що ж Ви робили потім»;
  • похвала з підступом: «У Вас такі гарні показники успішності в 6-Б, тож чи не написати Вам зрізову роботу?»;
  • діагноз мотивів поведінки: «У Вас ніколи не вистачало ініціативи» або «Ви одержимі власними інтересами»;
  • несвоєчасні поради (у той момент, коли людина відчуває потребу в тому, щоб її вислухали): «Не звертай на них уваги» або «Чому б тобі не вчинити так…?»;
  • переконання логікою: «Нема чого тут засмучуватися, до цього усе йшло» або «Ти одержав те, що заслужив»;
  • відмова від обговорення питання: «Що тут обговорювати, я не бачу в цьому проблеми», «Про ці дурниці я навіть не хочу слухати»;
  • заспокоєння запереченням: «Не нервуй» або «Заспокойся, все обі­йдеться», «Вони не варті твоїх сліз».

 

Плюси  конфліктних  ситуацій  :

1. Спитайте свій  внутрішній  голос: яку користь можна отримати з цього сумного досвіду?

2. Поміркуйте, чого може навчити вас конфлікт.

3. Будьте твердими у намірах. Не дозво­ляйте негативному досвіду збити себе з обраного шляху.

4. Якщо у вас є чітка ціль, не допускайте на неї негативного впливу інших людей.

5. Навчіться прощати себе самого, не давайте конфлікту знизити свою самооцінку.

6. Навчіться позбавлятися  негативних емоцій, що залишилися після конфлікту.

7. Не дозволяйте іншим людям викликати у вас по­чуття провини.

8. Навчіться продовжувати  спілкування з тими, у кого, на вашу думку, після конфлікту залишився неприємний присмак, бо це необхідно для досягнення  цілі.

9. Економте свій час, не витрачайте його  на переконання тих, хто не хоче вас слухати.

10. Пам’ятайте, що конфлікти складають тіль­ки малу частку вашого життя.

 

Інформаційний пакет

Вимоги  до  мови  лідера:

     по-перше, висока культура мови;

по-друге, високий рівень володіння усною і письмовою мовою;

по-третє, уміння використовувати мову як засіб спілкування, а також переконання і керування людьми.

      Якісні  особливості  культури мовної  діяльності  лідера:

1.  Доступність — точний добір мовних засобів для вираження своїх ду­мок .

2.  Варіативність — здатність про одне й те саме говорити по-різному

3.   Довільність —готовність підтримати чи організувати розмову на будь-яку тему.

4. Емоційність — здатність впливати на емоції й почуття оточуючих лю­дей.

5.   Виразність — уміння викликати у свідомості слухачів необхідні об­рази.

6.    Логічність — послідовність викладу думок.

7. Літературність — точність уживання слів, правильність наголосів, закінчень.

8.   Доречність — відповідність змісту мовного висловлення до даної  ситуації .

Функції   спілкування   :

  • якщо керівник передбачає встановлення контакту з оточуючими людьми – це  контактна функція ;
  • якщо вона полягає у спонуканні  опонента до дії – це спонукальна функція;
  • розуміння емоційного стану, змісту спілкування – функція розуміння;
  • функція встановлення відносин;
  • функція здійснення впливу.

Манери  спілкування задаються :                              

  •   по-перше,  тоном спілкування   (спокійним, владним, схвильованим   тощо);
  •   по-друге,   поводженням у спілкуванні (стриманістю, занепокоєнням, непевністю і  т. ін.);
  •   по-третє,   дистанцією в спілкуванні, що розглядають як  зону спілкування.

Зони  спілкування :

1.  Інтимна зона  (відстань від 15 до 45 см між співрозмовниками). З усіх зон вона є найбільш важливою, тому що цю зону людина розглядає як свою власну. На цій відстані, як правило, обговорюються особисті проблеми.

2.  Особиста зона  (відстань від 45 см до 1,2 м). На цій відстані звичайно ведуться ділові бесіди.

3.  Зона соціального спілкування (від 1 м до 3,6 м). Цієї відстані дотриму­-
ються у спілкуванні з незнайомими людьми.

4.  Публічна зона, або загальнодоступна (більше 3,6 м). Така відстань спо­стерігається, наприклад, на нарадах.                                    Єтичні  норми спілкування :

  • основною етичною вимогою є збереження гідності людини;
  • не слід забувати, що в людині високо цінується не тільки уміння гар­но говорити, але й здатність уважно слухати;
  • ні робота, ні статус, ні пережита неприємність, ні поганий стан здо­ров’я не дають права бути нечемним з оточуючими;
  • керівник – центр уваги, з нього беруть приклад інші.

Ораторське  мистецтво:

Цицерон: “Поетами народжуються, а ораторами стають” . Квінтілліан:   “Говори так, щоб тебе можна було зрозуміти”.

Виступ має бути коротким, адже важливо не лише завоювати увагу слухачів, але і утримати її. Говорити і писати коротко — велика майстерність. Досвідчений оратор широко застосовує емоційні голосові модуляції — від вкрадливості і м’якості до пристрасної полум’яності.

Рекомендації Марка Туллія Цицерона щодо написання виступу: 

  • визначити мету і перелік аргументів, що ведуть їх до мети;
  • продумати метод подачі своїх аргументів (найвагоміші— в початок і в кінець виступу,  слабкіші — в середину);
  • з самого початку своєї мови розташувати до себе слухачів;
  • коротко сформулювати спірну проблему; підкріпити свою позицію чіткими  аргументами і спростувати думку противника;
  • ефектно завершити виступ, довівши абсурдність або слабкість позиції противника.

Мистецтво  переконання:

Приманка:  Минувший фінансовий рік доказав ще раз, що це був найкращий рік в історії фірми – рекордні доходи та рекордні заробітки.

Сюжет:  Тепер ми володіємо основною частиною ринка в перспективному регіоні Південної України. Наш бізнес розквітає, наші товари повністю відповідають вимогам ринкової економіки. Попередні  продажі  наших акцій вже ставлять нові рекорди.

Спонукання:  Не зволікайте, вкладайте свої кошти у вигідну справу.  Купуйте наші акції. Я вже купив і збираюся купити ще.

Позитивна критика :

  • Підбадьорлива критика {«Пусте. Наступного разу вийде. Хоті­лося, але не вийшло, так буває»).
  • Критика-надія {«Сподіваюся, що наступного разу ви виконаєте це завдання краще»).
  • Критика-аналогія {«Раніше, коли я був таким, як ви, я припус­кався такої самої помилки»).
  • Критика-заклопотаність {«Я дуже заклопотаний таким стано­вищем справ, особливо у…»).
  • Критика-співпереживання {«Я добре вас розумію, розумію ваше становище, але і Ви зрозумійте моє. Адже роботу не виконано…»).
  • Критика-співчуття («Я дуже шкодую, але повинен відзначити, що робота виконана неякісно»).
  • Критика-подив {«Як? Невже ви не зробили цю роботу?І Не очі­кував…»).
  • Безособова критика {«У нашому колективі є кілька працівників, які не справляються зі своїми обов’язками. Не будемо називати їх прізвища»)  та багато інших варіантів.

 

 

 

Filed in: Метод. поле, Розробки занять Tags: , ,

Сподобався сайт? Поділіться із Вашими друзями!

Похожие записи:

Конспект заняття. Робота з папером і картоном. Аплікація «Кулон» Конспект заняття. Робота з папером і картоном. Аплікація «Кулон»
Конспект заняття.Виготовлення аплікації з геометричних фігур «Лицарський щит». Конспект заняття.Виготовлення аплікації з геометричних фігур «Лицарський щит».
Конспект заняття. Властивості паперу. Способи рвання паперу. Послідовність дій під час виготовлення аплікації з рваних частин паперу.                                                                                                                                                                                                                              Послідовність дій під час виготовлення аплікації з рваних частин паперу. Конспект заняття. Властивості паперу. Способи рвання паперу. Послідовність дій під час виготовлення аплікації з рваних частин паперу.                                                                                                                                                                                                                              Послідовність дій під час виготовлення аплікації з рваних частин паперу.
Конспект заняття.Країна «Квілінг». Виготовлення декоратив­них квітів зі смужок паперу. Конспект заняття.Країна «Квілінг». Виготовлення декоратив­них квітів зі смужок паперу.

One Response - "Розробка заняття “Культура спілкування лідера”"

  1. Ольга сказав:

    Король Інна Леонідівна сама захоплюється психологією,історією та уміє так цікаво розповісти,захопити співбесідника.А також вважаю,що як методистові ій немає рівних.

Leave a Reply

Добавить комментарий