Квіти України. Розробка заняття

ТЕМА: ВИГОТОВЛЕННЯ  БУКЕТУ «КВІТИ УКРАЇНИ» В РІЗНОМАНІТНИХ ТЕХНІКАХ.

МЕТА: Навчальна:навчити гуртківців виготовляти квіти близькі до природної форми, використовуючи різноманітні матеріали (бісер, папір, стрічка та ін.); відпрацьовувати практичні прийоми та навички при виготовленні букетів та композицій;

Розвивальна:розвивати фантазію, художню уяву, естетичний смак, творчі здібності та моторику пальців рук. Формувати навички роботи в колективі.

Виховна: виховувати бажання створювати вироби власними руками, любов до квітів, природи, рідного краю.

Тип заняття: закріплення практичних вмінь та навичок, захист власних проектів.

Форма проведення: заняття – творча майстерня.

Оснащення: книги, журнали, ілюстрації про квіти, вироби дітей за минулі роки(вироби – аналоги), технологічні картки.

Матеріали та інструменти:бісер, дріт, папір, стрічка, ножиці, клей, серветка, нитка, голки.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

  1. Організаційна частина.
  2. Актуалізація опорних знань.
  3. Мотивація навчальної діяльності.

–      Вступне слово керівника гуртка;

–      Розгляд сувенірів виготовлених на гуртку раніше;

–      Інформаційний блок.

  1. Оголошення теми та мети.

–      Вступне слово керівника гуртка;

–      Словникова робота.

  1. Подання матеріалу.

–      Вірш «Бажані подарунки»;

–      Доповідь флориста;

–      Ознайомлення з технологічними картками

  1. Практична робота.

–      Фізхвилинка;

–      Інструктаж по ТБ;

–      Виконання завдань по групах.

  1.  Підсумок заняття.

–      Презентація власних проектів;

–      Висновки.

  1. Прибирання робочих місць.

ХІД РОБОТИ:

1.Організаційна частина.

Доброго дня, любі діти! Я рада бачити вас на занятті гуртка «Моделювання іграшок – сувенірів». Звати мене Тетяна Георгіївна Архіпова.

Яке це щастя – до дітей іти як на побачення.

І скільки років вже мені – не має значення.

В моєму серці хвилювання вир:як зацікавити?

Розкрити суть добра й краси– і не злукавити.

І повести, щоб дозрівав талант і творчість народилася.

Щоб успіх був, щоб вміння набувать, і щоб серця розкрилися. (Н.Чамлай)

Сьогодні у нас дуже цікаве заняття, яке вимагає від вас уважності, слухняності, старанності та активності.

Наш девіз: Не просто слухати, а чути!

Не просто дивитись, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно і плідно всім працювати!

2.  Актуалізація опорних знань.

Уважно послухайте вірш:

Є з усіх одна країна, найрідніша нам усім

То прекрасна Україна, нашого народу дім.

Тут шумлять степи безкраї, наче вміють говорити!

Тут ясніше сонце сяє, тут солодше пахнуть квіти.

–      Яка країна найрідніша нам усім?(Україна)

–      Які квіти ростуть в Україні?

–      Які техніки декоративно – ужиткового мистецтва ви застосовували для

виготовлення квітів?

3.Мотивація навчальної діяльності.

Споконвіку шанують в Україні квіти. Нема жодноїукраїнськоїхати, біляякоїдбайливі руки господині не влаштували б яскравихквітковихострівців. Вони милують око, ніжнохвилюють душу, міцноприв’язуютьнашісерця до рідноїдомівки.Наші предки обожнюваликвіти, вважаючи, що цей витвір природи даровано людям від Бога. Квіти — постійні супутники нашого життя. Вони — на клумбах, укімнаті, на газонах.Вони на вишиваних рушниках, скатерках. Ними розмальовують печі, стіни осель. А ще квіти є на нашому національному одязі.

Квіти – це диво! Їхня краса неповторна, завжди хвилює, зачаровує нас. Кожна квітка вишукана, має різний колір, форму, розміри але всі вони прекрасні!Про квіти люди пишуть вірші, пісні, картини, легенди, казки.Квіти супроводжують нас все життя. Квіти ми даруємо на знак поваги та любові.На жаль, краса квітки не вічна!

А яким способом  люди зберігають її назавжди? (У картинах, фотографіях, літературних творах, виробах з бісеру, паперу, стрічки, ниток)

Чи хотіли б ви створити цю красу власними руками?

3.  Тема нашого заняття – «Квіти України»

Мета наша: Зробити квіти в різних техніках, передати форму, колір та презентувати власні букети.

Квіти власноруч, зроблені своїми руками – найкращий подарунок на свята, дні народженні для рідних друзів.Про це розповідається у вірші «Бажані подарунки» І. Дубинського.

Про це слід завжди пам’ятати,

Щоб мати дружнії стосунки,

У дні буденні чи у свята

Робити треба подарунки

Вони у будь-яку хвилину

Завжди і бажані і вчасні

Приємно радують людину,

Дарують їй святковий настрій

І подарунки, особливо,

Ті, будуть кращими зразками

Які ви зробите дбайливо

Своїми власними руками.

А щоб дізнатися більше про квіти, ми запросили до нас відомого флориста, який розповість нам «Про що говорять квіти», « Як скласти букет»?

(Доповідь-лекція. Читає дівчина гуртківець)

– Слово букет увійшло у побут у XVII ст. Спочатку букет складали з прянощів кропу, селери, петрушки, кмину. Гості дарували їх господині, а вона прикрашала ними страви. Згодом букети почали робити з квітів.

«Букет» – це найбільш поширена форма квіткового виробу; у перекладі з

французької мови – це означає «Красиво зібрана група квітів».

Дарувати квіти треба вміти. Це своєрідна наука, яку повинна знати кожна вихована людина.

Жінкам – підбирають елегантні, не дуже яскраві квіти. Це троянди, не крупні гладіолуси, тюльпани, гвоздики ніжних відтінків.

Дівчатам – напіврозкриті бутони, що підкреслюють чистоту почуттів.

Чоловікам – крупні і менш вишукані квіти – гвоздики, хризантеми.

Літнім людям – квіти у вазоні, вони довго цвістимуть і нагадуватимуть про приємну зустріч.

Для заручин – вишукані квіти: блідо – жовті троянди, білі і рожеві гвоздики, гербери.

Для нареченої – букет з різних квітів, щоб відповідали зросту дівчини, її характеру, гармоніювали з кольорами сукні.

–      Кольорова гамма при складанні букету має підкорятись певним правилам: поєднання червоного та блакитного кольорів символізує вірність і кохання, жовтий означає невірність. Білими квітами підкреслюють вірність, а у поєднанні з червоними – нагороду і повагу.

–      Насичені пурпурові і зелені кольори означають мудрість, обережність і пересторогу. Отже, даруючи букет, треба знати, які підбирати квіти до певної нагоди.

–      Що потрібно враховувати при складанні букетів і композицій?

1.Колір, його символіка, для кого призначений букет?

2.Розмір квітів.

3.Форма, колір і розмір вази.

4.Форма, розмір букета в залежності від призначення.

5.Розміщення квітів і обличчя композиції.

6.Оздоблення букета.

Даруйте квіти і при цьому не забувайте, що існує мова квітів.Квіти за всіх часів вважалися кращим подарунком до будь-якого свята.Складені зі смаком букети завжди доречні і прийдуться по душі. Якщо Ви хочете, щоб подарований вами букет не тільки порадував одержувача своєю красою і свіжістю, але і без слів розповів йому проВаші таємні бажання і переживання, поставтеся до вибору квітів з особливою увагою.

Даруючи квіти, пам’ятайте про їхню символіку:

– подарований букетик волошок говорить про скромність і ніжність, простоту, делікатність, довіру, витонченість;

– червоні садові маки говорять про красу і вірність, молодість.
– Барвінок – солодкий спогад, символ любові, шлюбу, вічності життя, безсмертя людської душі; пам’ять, стійкість.

– Безсмертник – здоров’я.

– Гвоздика біла – смуток, довіра, чистота.
– Гвоздика червона – мужність, стійкість, палке кохання.
– Гладіолус – дружба, вірність, пам’ять, шляхетність.
– Дзвоники – балакучість. Дзвоники за кількістюквіток “уточнювали”часпобачення.
– Дзвоникипольові – вдячність.

– Жоржини – визнання.

– Калина – кохання, незахищеність, смуток, символ дівочої краси й вірності.
– Конвалія – приховане кохання; щастя, яке повернулося; чистота, ніжність, вірність.

– Мальва – краса, холодність, надія.
– Мімоза – сором’язливість.

– Нарцис – гордість, самозакоханість, сумнекохання, щасливийшлюб.
– Незабудка – “згадай мене”, постійність, пам’ять.

– Первоцвіт (примула) – кохання, щоминає; згадка.
– Півонія – довголіття, любов, сором’язливість, гордість, надія.
– Підсніжник – втіха.
– Пролісок – ніжність, чистота, вірність.

– Ромашка – кохання і мир, квітка для ворожіння.
– Трояндабіла – мовчання.
– Троянда в бутоні – серце, що не пізналокохання.
– Трояндажовта – зрада, сумнів у щиростікохання.
– Тюльпан – кохання, гордість.

– Фіалка – сором’язливість, скромність, чарівність, вірність, освідчення в коханні, привабливість, смуток.

– Хризантема – ясністьрозуму й душевна чистота, щастя, успіх, удача, невинність, мудрість, довголіття; вірність.

– Чортополох – захист, відсіч.

Якщо говорити про кольорову гаму при складанні букетів, то тут існують деякі правила:
– поєднання червоного і блакитного символізує вірність і кохання;
– жовтий колір означає невірність, розлуку;
– поєднання жовтого і червоного – недовір´я;
– білими квітами підкреслюють вірність і цнотливість;
– поєднання білого і червоного – нагороду і повагу;
– пурпурові і зелені кольори означають мудрість, обережність і пересторогу

Перш ніж виготовляти квіти, треба знати послідовність технологічність процесів і дій виконання роботи.

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА.

1.Розгляд схеми(будови квітки)

2.Підбір матеріалу, згідно кольору та форми квітки(вибір техніки плетіння).

3.Виготовлення пелюсток квітки, тичинок, чашечки.

4.Формування пелюсток у квітку.

5.Виготовлення листя квітки.

6.Кріплення квітки і листя до стебла.

7.Обмотка стебла ниткою.

8.Оздоблення букета додатковими елементами.

Перед тим, як розпочати роботу, хочу звернути вашу увагу на првила техніки безпеки.

ТБ при роботі з ножицями:

–      Ножиці потрібно використовувати з заокругленими кінцями;

–      Класти ножиці на стіл потрібно так, щоб вони не виступали за край столу;

–      Не тримайте ножиці кінчиками догори;

–      Не залишайте ножиці в розкритому вигляді;

–      Не ріжте ножицями «на ходу»;

–      Передавати ножиці товаришу можна тільки в закритому вигляді, вперед кінцями.

ТБ при роботі з дротом:

–      Не бери дріт до роту;

–      Відрізай потрібний відрізок дроту ножицями, не відкушуй зубами;

–      Не грайся дротом, не намотуй його на долоню, пальці;

–      Не розмахуй рукою, в якій тримаєш дріт;

–      Працюй з дротом зосереджено, не відволікайся.

ТБ при роботі з голкою:

– Не брати голку в рот;

– Голки зберігати у гольнику;

– Не використовувати голку замість булавки.

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА:

Діти закривають оченята і уявляють собі, що вони в садку.

Поспішайте, любі діти! Вибирайте гарні квіти!

Ви побачите в садку: мак, майорці, резеду!

Чорнобривці й нагідки, і калинові квітки.

А в долині, а в долині – там дзвіночки ясно-сині,

І кульбабки на горбі, що ти вибереш собі?

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Сьогодні працюємо в майстерні по виготовленню композицій «Квіти України». Для того, щоб наша робота була плідною і найрізноманітнішою ми будемо працювати в групах.Кожна група отримала  домашнє завдання

–      Підготовити проект та презентацію до ваших букетів.

Дизайнер кожної групи захищає свій проект.

Тож до роботи зараз діти

Будь ласка, ставтеся сумлінно.

Ми будемо робити зараз

Букети квітів най чарівні!

Старанно все робіть, охоче

Не слід при цьому поспішати

Щоб ви могли їх урочисто,

Рідненьким, друзям дарувати.

I бригада – Весняні квіти України (бісер)

II бригада – Квіти зі стрічки

III бригада – панно (комбінація композицій бісер + папір)

IV бригада – польові квіти (бісер)

V бригада – Український вінок (квілінг)

Представники бригад дають «майстер – клас» для гостей.

ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ

Поки дизайнери груп готуються до захисту букетів, ми проведемо конкурс «Загадки про квіти». Хто більше відгадає назву квітів, той отримає жетон – квітку. Хто набере більше жетонів, той переможець.

Виставка букетів.

Сьогодні ми зробили наш клас схожим на квітучі луки, ми виготовили дуже

гарні квіточки. Тепер ми можемо насолоджуватися цією красою – красою українського букету.

Кожен дизайнер захищає свій букет за такими параметрами:

–      Назва букету;

–      Вибір квітів, їх символіка;

–      Цікавий вірш, історія, легенда про квіти;

–      Для кого приготовлений букет

–      Оздоблення букету.

Ви всі попрацювали плідно, і кожна робота заслуговує високої оцінки. Напевне кожен з вас хотів би отримати такий чарівний букет! Але я хочу додати:

Даремно не рвіть квіти, бережіть природу!

Якщо хочеш довго жити, треба все кругом любити,

Тож природу бережіть, квіти й трави не губіть!

Гарні квіти в ваших букетах. Я хочу переконатись в тому, що на занятті ви не просто слухали, а чули: – А про що ви чули? (Про різні форми, розміри квітів, про символіку квітів, які квіти треба дарувати, що вони означають)

Ви не просто дивились, а бачили: – А що ви бачили? (Різноманітні квіти, картини, ілюстрації, сувеніри). Ви не просто відповідали, а міркували, про що? (Як правильно зробити квітку, як оздобити букет).

Я впевнена, що ви переконались, що власними руками, можна зробити найкращий подарунок.

Діти вітають гостей та друзів(дарують сувеніри-букети)

ДОДАТОК 1

ПРЕЗЕНТАЦІЯ РОБІТ

                     Моя Україна – за віконцем калина, тиха казка бабусі,

                     Ніжна пісня матусі, дужі руки у тата,

Під тополями хата, під вербою криниця,

В чистім полі пшениця!          (букет «Моя Україна»)

 

***

                       Квіти на калині, хори солов’їні.

Райдуг вишиванки, у небесній сині,

І волошки й маки – барви України… (букет «барви України»)

***

                      Квітнуть водограї в синьому потоці,

Храму купол сяє у промінні сонця,

Коромисло в річку – райдуга схилила,

Це в дівочих стрічках – Україна мила! (букет «Україна мила»)

***

                        Я квіточка гарненька, і перша навесні,

Сказати всім раденька – кінець, кінець зими!

(букет «Пробудження»)

***

                      Хто вміє віночок вити, той вміє життя любити…

(«Віночок України»)

Та особливим оберегом в Україні завжди був і є вінок. Це не просто краса, а «знахар душі». Бо в ньому є чарівна сила, що біль знімає, силу береже. Плетіння віночка — то своєрідна наука. Потрібно знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля з яким вплітати поруч. А всього в українському віночку дванадцять квіток, і кожна з них є оберегом.

До віночка вплітаються: мальва, калина, безсмертник, деревій, незабудка, чорнобривці, барвінок, любисток, волошка, ромашка, червоний мак, хміль.

 

***

Українка я маленька, Україна моя ненька,

В неї щира я дитина, добра, люба та єдина,

Вірна я дочка народу, славного козацького роду,

Щиро я свій рід кохаю, роду іншого не знаю,

Так я завжди буду жити, рідний край буду любити,

Українцям помагати, бо Вкраїна – наша мати!

(букет «Україна – моя ненька»)

 

***

  КВІТКОВИЙ СЛОВНИК

Алое – меніболяче.

Азалія – туга, самотність.

Акація – прихованекохання.

Анемони – безпорадність.

Айстра – вічнаоптимістка.

Барвінок – символ любові, шлюбу, вічностіжиття, безсмертялюдськоїдуші; пам’ять, стійкість.

Безсмертник – здоров’я.

Бегонія – хочу з тобою дружити.

Бузок (білий) – я захоплююсьтвоєю красою.

Бузок (фіолетовий) – віддаютобісвоєсерце.

Волошка – простота, ніжність, делікатність, довіра, витонченість.

Водяналілія – у моїйдушівируєпочуття.

Гвоздика (біла) – маю чистепочуття.

Гвоздика (червона) – палке спасибі.

Гвоздика (рожева) – ніколи тебе не забуду.

Гладіолус – буду боротися за твоїпочуття, а також – цеквіткадружби, вірності, пам’яті, шляхетності.

Герань – мені треба потайкипоговорити з тобою.

Дзвоники (польові) – вдячність.

Жоржина – подивися на мене лагідно.

Жасмин – ти є невдячна.

Ірис – твоя дружба означаєдля мене дужебагато.

Калина (цвіт) – кохання, незахищеність, смуток, символ дівочоїкраси й вірності.

Кактус – попередження.

Конюшина – хочу знати, які в тебе до мене почуття.

Конвалія – шлю привіт і усміх.

Крокус – знак радості.

Кала – твоя краса зводить мене з розуму!

Ліліябіла – чистота, надія, юність, мир.

Лотос – чистота, цнотливість, родючість.

Мак – нехай це буде забуто.

Мальва – меніпотрібнобільше часу.

Маргаритка – тинайкрасивіша, такожцяквітка для ворожіння.

Мімоза – великіпочуття.

Нагідки – моїнаміричесні.

Нарцис (білий) – не маєшсерця.

Незабудка – не забудь про мене.

Орхідея – жіночність.

Пролісок – ніжність, чистота, вірність.

Півонія – буду про тебе дбати.

Первоцвіт – не будь такою скромною.

Примула – я не можужитибез тебе.

Ромашка – кохання і мир, квітка для ворожіння.

Троянда (в бутоні) – серце, що не пізналокохання.

Троянда (червона) – палкокохаю.

Троянда (біла) – заслуговуєш на великекохання.

Троянда (жовта) – ревную.

Троянда (рожева) – будь ласка, повірмені.

Тюльпан (рожевий) – мені з тобою добре.

Тюльпан (червоний) – повірмені!

Фіалка – знак скромності.

Флокса – спалимонашілисти.

Фрезія – задоволення і радість.

Хризантема – вічність.

Цикламен – до побачення.

Черемха – як ти мене порадував!

Шипшина (цвіт) – краса, кохання.

Яблуневийцвіт – моєособливешанування.

 

От ви й довідалисядещозі словника квітів. Однакпам’ятайте, щоцізнанняможутьзігратидвояку роль, якщовизнаєте про те, що значить квітка, а ваш партнер – ні. Так що не ображайтеся й не лякайтеся, якщораптом через незнання вам подаруютьволошку, що за словником квітів є найжорстокішоюквіткою й означає ненависть. Раз вжемоваквітівнині мало кому відома, не вартонадаватиїїзанадто великого значення, коли вам даруютьквіти.

 

                                                                                           ДОДАТОК  3

***

Ми раді гостей всіхсьогоднівітати,

Здоров`я і щастя в життіпобажати,

Мирного неба і ясного сонця,

 Хай щедро й ласкаво вам світить в віконце!

***

                                       Як вода джерельна, будьте всіздорові,

Хай сміютьсяочі, не хмурятьсяброві,

Хайживуть у серціпочуттявисокі,

Хай дарує доля 100 щасливихроків!

 ***

 І тільки все добре в життіщобвелося,

Хайзбудетьс все, щоіще не збулося!

Як сонце на небіщоденносіяє,

Так щастя в життівашім хай розцвітає!

                                                                                               ДОДАТОК 4

ЗАГАДКИ ПРО КВІТИ.

 

 

 

1.Дуже ніжний, синє очко,

П`є водичку ізструмочка,

Із-під снігу визирає,

Білу зиму проводжає. (Пролісок)

 

2.На квітникпогляньте, діти

Там козак стоїть між квітів.

Весь червоний – гордий пан

Не козакце, а …….(Тюльпан)

 

3.Зелене листя, зелений килим,

Зима сховала під снігом білим.

Весна настала, і сонцегріє

Зелений килим увесь синіє! (Барвінок)

 

4.Поміж квітами весни

Найяскравіші вони,

Дуже ніжний запах мають,

В назві колір свій ховають!(Фіалка)

 

5.Зірка з небес злетіла

І з`явилась квітка біла

Ніжний запах чутиcкрізь

Зветься квіточка…….(Нарцис)

 

6.На просторах поля золотого

Сині зірочки тремтять.

Мов шматочок неба голубого

Виграють, виблискують, горять! (Волошки)

7.Я на сонце дуже схожа –

Золотиста, ніжна, гожа.

Я щоранку розквітаю

Промінцями всіх вітаю

Відгадати вам неважко,

Що за квітка Я?…..(Ромашка)

8.Що за квіточка пахуча,

Дуже гарна та колюча

Рвать себе  не дозволяє,

Колючками всіх лякає. (Троянда)

9.Стала на поляні

В жовтім сарафані

Підросте – всміхнеться,

Для вітріввбереться

В платтячко біленьке

Пишне та легеньке! (кульбаба)

10.Білі і рожеві,

Сині і блакитні

Квітнуть при землі,

Рано навесні!  (Крокуси)

11. Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки,

Як зовуться? Відгадай!  (Конвалії)

12. Як квіточка біленька, і перша навесні, сказати всім раденька: кінець!кінець зими! (Підсніжник)

 

Символіка квітів

Наші пращури обожнювали кожне стебельце. За віруваннями, обрядові традиції, пов’язані з рослинним світом, мали забезпечити здоров’я, добробут сім’ї, плодючість землі та щастя. Вагомими символами в Україні стали калина, верба, барвінок, волошки, вишня, євшан-зілля, жито, мак, тополя, яблуня, мальва, конвалія, рута-м’ята, лобода та інші рослини.

Рута-м’ята – це символ очищення, дівочості, цнотливості, відвернення злих духів. У Європі набула значення смутку та горя. У народній поезії українців це поширений фольклорний символ. Вінок із рути означав дівування. Зів’яла рута – символ втраченої цноти. Часто рута символізує розлуку, самотність, нерозділене кохання.

Мальва – це символ найдорожчого, любові до рідної землі, до народу. Не було села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви – прекрасні обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку-далеку дорогу, ці квіти нагадували: там земля мила, де мати родила!

Конвалія – це символ дівочої чистоти, скромності, весни. У християнстві ця тендітна квітка – це емблема непорочної Діви Марії і символ пришестя Христа. В українській народній поезії конвалія символізує пробудження природи, цнотливість, дівочість, скромність.

Барвінок – це символ радісної життєвої сили, вічності, провісника весни та емблема викривальних сил, невмирущої пам’яті, незайманості. Барвінок, як й інші ранні квіти, вважали провісником весни. Його блискучо-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу. Він став символом радісної життєвої сили, вічності і був перенесений із лісу в сади біля людських осель. Барвінок тулили до всього, що потребувало вічності, краси, життєстійкості (наприклад, народженій дитині до свічки, щоб життя було дов гим і щасливим, до свічок весільних, щоб любов наречених була нев’янучою, до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися). Барвінок на могилах знаменує невмирущу вічну пам’ять про покійних. Тому один із видів барвінку (барвінок малий) українці називають хрещатим барвінком, а в Альпах його нарекли фіалкою мерців. До весілля наречена брала на свій вінок барвінок із родинних могил, щоб шлюб міцно оберігався. Дівчині, яка починала дівувати, мати давала в пазуху барвінку з найдавнішої родової могили, щоб оберігав її долю, дівочу честь, цноту. Барвінок, разом із ягодами калини, – це символ дівоцтва, незайманості. Також барвінок є емблемою викривальних сил. Він допомагає викривати чаклунів. Якщо почепити вінок із барвінку над вхідними дверима, тоді й чаклунку видно, вірили у народі.

 

 

Волошки – це символ святості, чистоти, привітності та чемності, хлоп’ячої краси й добра. Волошки – запашна лікувальна трава із синіми квітами, сильним стійким запахом. Колись селяни розводили їх поблизу своїх осель. Волошки мали широке ритуальне застосування – їх клали за ікони, прикрашали хрести в церквах, святили на Маковія (14 серпня), на Спаса (19 серпня). На Трійцю із волошок плели обрядові вінки. На думку етнографів, сакралізація цієї рослини пов’язана з легендами про знайдення хреста Господнього. На місці, де євреї сховали хрест Спасителя, виросла пахуча й цілюща трава, яку в Україні назвали «волошки». За іншою легендою, рослина одержала назву «від імені святого Василя Великого, який начебто за життя дуже полюбляв квіти й зелень і завжди прикрашав ними свою оселю». Вінки з освячених волошок одягали на голову померлим дівчатам, також ці квіти клали в труну. Волошки інколи були атрибутом весільної обрядовості, ними кропили молодих, із них робили купіль для дітей при хворобах. Також вони символізують святість, чистоту, красу коханої.

Калина – це символ вогню, сонця, неперервності життя, роду українців, України, Батьківщини, дівочої чистоти й краси, вічної любові, кохання, вірності, гармонії життя та природи, материнства, плодючості, символ нескореності та стійкості, українського козацтва, незрадливої світлої пам’яті, єдності нації, потягу до своїх традицій, звичаїв. «Без верби й калини – нема України» – каже народна мудрість. Раніше калину висаджували в кожній садибі. Нею прикрашали найсвятіше – молоду, весільний коровай, оселю. І проводжали у вирій, на вічний спочинок теж із калиною. Чому саме вона стала глибоким народним символом? Це зумовлено багатьма чинниками – кольором цвіту, плодів, формою, лікувальними властивостями, світоглядом, традиціями наших предків. Можливо, їх вражало те, що серед морозної зими гордо палахкотіли вогнисті, блискучі кетяги. Ніякий мороз не міг здолати калину. Так як і віковічний потяг народу до волі, краси, гармонії, правди. Етимологія слова «калина» пов’язана з поняттям вогню, води – першоелементами земного життя. Суцвіття білих віночків нагадувало сонце, а білий колір був сакральним. Насінини калини за формою дуже схожі на червоне серце. В Україні колись святим було материнське побажання: «Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та чистою до вінця!». Одним із найважливіших символічних значень калини було «чиста дівоча врода». Символізувала вона і вірне, довічне кохання. Ламати калину означало виходити заміж, любити. Символізуючи відновлювану від покоління до покоління кров українського народу, калина тим самим символізує його невмирущість, непідвладність часові. Філософським, глибоким є й символічний образ «калинового мосту». Калина – символ розквіту, міст – життя, що з’єднує два береги, молодість і старість, народження і смерть. Сумну символіку мала калина на хвилину вічної розлуки з дорогою людиною. Її часто висаджували на могилах неодружених дівчат та хлопців. Цвітом або кетягами калини обвивали домовину. І все ж кущ калини не був символом смерті. Навпаки, посаджена в головах калина символізувала продовження життя та світлу пам’ять.

 

СИМВОЛІКА

Споконвіку шанують в Україні квіти. Нема жодної української хати, біля якої дбайливі руки господині не влаштували б яскравих квіткових острівців. Вони милують око, ніжно хвилюють душу, міцно прив’язують наші серця до рідної домівки.

Наші предки обожнювали квіти, вважаючи, що цей витвір природи даровано людям від Бога. Квіти — постійні супутники нашого життя. Вони — на клумбах, у кімнаті, на газонах. Вони на вишиваних рушниках, скатерках. Ними розмальовують печі, стіни осель. А ще квіти є на нашому національному одязі. Квіти на плахті й корсетці символізують доброту, щирість душі. Квіти на рукавах сорочки оберігають від хвороби, злого ока.
Та особливим оберегом в Україні завжди був і є вінок. Це не просто краса, а «знахар душі». Бо в ньому є чарівна сила, що біль знімає, силу береже. Плетіння віночка — то своєрідна наука. Потрібно знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля з яким вплітати поруч. А всього в українському віночку дванадцять квіток, і кожна з них є оберегом.
До віночка вплітаються: мальва, калина, безсмертник, деревій, незабудка, чорнобривці, барвінок, любисток, волошка, ромашка, червоний мак, хміль.

Серед них найпочесніше місце належало деревію. Ці дрібненькі білі квіточки здалеку нагадують велику квітку. її називають у народі деревцем. Коли квіти одцвітають, вітер розносить насіння. Та де б не проросла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому люди вплітають її до віночка, як символ нескореності.

Ромашка. Ця квітка приносить не тільки здоров’я, а й добро та ніжність. Вплітають її з гронами калини, з вусиками хмелю — символу гнучкості й розуму. Ця рослина здавна шанується у нас в народі, вона оспівана в піснях і легендах. Парубок часто порівнюється з хмелем.

Квіти ніжно-синього кольору, ніби очі дівчини, вплітають у віночок як символ краси, здоров’я, сили. Це — волошки.
У повному віночку сусідять волошка і любисток. А ще з цих квітів виплітають окремий віночок — віночок відданості.

Безсмертник у віночку — символ здоров’я, він лікує багато хвороб, хоча на вигляд дуже скромний. Але кожна квіточка, якою б тендітною вона б не була, потрібна людям.

Культура нашого народу незвичайна, унікальна. До нашого часу збереглося
багато свят, звичаїв, обрядів, і майже в кожному почесне місце займають квіти. Є такі звичаї:

— класти у першу купіль різні духмяні квіти;
— у купіль хлопчика клали любисток, щоб довго жив; чорнобривець, щоб був чорнобривим;
— у купіль дівчинки клали ромашку, щоб рум’яною була, калину, щоб красивою була, любисток, щоб люб’язною була.

Про красиву дівчину говорять: «Вона така гарна, наче в любистку купана. Шкіра біленька, ніжна, коси шовкові».

Існує повір’я, що любисток — це зілля, яким можна причарувати когось. Через це в народі називають його любчик, люби мене, приворотне зілля. Справді, коли розтерти листочок цієї рослини, відразу розіллються пряні пахощі.

Найпочесніше місце в українській хаті завжди відводилось освяченим рослинам. В українського народу є три свята: Івана Купала, Маковія, Ромашка Трійця, на які святять квіти. Наприклад, на Маковія (День семи святих мучеників Маковеїв) в церкві святили мак. Весною його розсівали по городах, а сухі квіти дівчата вплітали до своїх кіс, щоб не випадало з голови волосся. Якщо в дитини безсоння, то посвячені макові головки клали їй під подушку.

Увагу людей завжди привертала яскрава краса маків. У народі співають:

Нема цвіту кращого від маківочки,
Нема роду милішого від матіночки.

Ця гарна квітка стала символом дівочої вроди. Парубки чіпляли маки у петличку. Червоний колір квітки символізував щирі й чисті почуття.

На Трійцю селяни розвішували на стінах житла клечення, вбирали хату снопиками лепехи, прикрашали образи пучечками пахучих васильків, м’яти, материнки. Під час весняних обрядових дійств молодь виконувала хороводні та ігрові пісні, шанобливо звертаючись до квітів і уславлюючи їхню красу.

До оберегів також належать: полин і петрушка — від русалок на русалчин Великдень, м’ята, любисток, татарське зілля, якими прикрашали хати на Трійцю.

Деяким рослинам наші предки приписували навіть магічне значення. Могутнім оберегом вважалась квітка тирличу, яка, за народними віруваннями, відганяла нечисту силу. Часник боронив людину від чарів і всякого лиха, його вплітали дівчатам у коси, а хлопчикам зав’язували у сорочечки.

Символічне значення мали й інші рослини: м’ята, ряст, васильки, папороть. Коли з’являлася перша зелень і зацвітав ряст, усі поспішали до лісу, щоб потоптати цю рослину. При цьому примовляли:

Топчу, топчу ряст, ряст.
Бог здоров’я дасть, дасть.
Дай, Боже, діждати,
Щоб на той рік топтати.

Вважалося, якщо людина «доторкнеться» до живої природи, вона набереться сил і здоров’я.
Квіти підсніжника — провісника тепла, символ сподівань на краще майбутнє. У народі їх називають квітами надії. Завдяки своїй красі і тому, що вони одними з перших відкривають весняний карнавал цвітіння, підсніжники майже повністю винищені. Вони занесені до Червоної книги і потребують охорони.

Український фольклор розповідає про травневі квіти конвалії, що ці квіточки подібні до перлин. Запрошуючи дівчину до танцю, хлопець дарував їй букет конвалій. Обмін букетиками навіть означав згоду на одруження. Якщо ж дівчина була не згодна, вона кидала букетик на землю. Ця чудова квітка, яку називають «лілія долин», на грані винищення.

А про васильки є в народі оповідь, що був собі колись молодий і гарний хлопець. На Зелені свята заманила його русалка в поле, залоскотала і перетворила на синю квітку. Відтоді й ростуть у полі ті гарні, трохи сумні квіточки. А звуть їх ім’ям хлопця — васильками. Васильки — дуже запашні квіти, раніше їх клали за ікони, прикрашали ними хрести у церквах. Васильки — символ святості, привітності, чемності.

Привертають до себе увагу світло-сині зорі квітів цикорію. Це петрів батіг. Його довге стебло майже безлисте. Якщо ним змахувати, то воно свистить, як справжній батіг. У народі назву цієї квітки пов’язували з ім’ям апостола Петра — учня Ісуса Христа. Цього святого вважали покровителем полів. Народ вірив, що апостол Петро, йдучи межею, хльоскає стеблинкою цикорію, як батіжком. А жучки і мушки, що сидять на колоссі, злітають від того звуку догори і не сміють переводити хліба. Стародавні люди вірили, що шкідливі комахи обминають ту ниву, де росте петрів батіг, і вважали цю рослину рятівницею хліба.

З давніх-давен шанують на Україні синьоокий барвінок. Не знайдеться в Україні такого села чи міста, де б не було цієї рослини. Барвінковий край — так називають нашу Батьківщину. Завжди свіжий і зелений, навіть під снігом, він став символом вічного життя, міцного кохання, щасливого шлюбу. Тому ця квіточка часто царює у весільних обрядах.
Барвінок також є символом краси. Здавна вважалося, що рослина дарує дівчині вроду. Дівчата на Україні колись умивались відваром із барвінку. «Десь ти мене, мати, в барвінку купала».
У народі живе чудова легенда про походження рослини. Діялося це тоді, коли турки і татари нападали на українську землю. Увійшли якось вороги в одне село і винищили там усіх людей. Лише один парубок та дівчина сховалися в лісі. Але їх знайшли бусурмани. Парубка люті зайди зарізали, а дівчину задушили. Ото з парубочої крові й виріс барвінок у лісі, а губами дівчини полилася кров.
А інша легенда розповідає, що колись чужоземець побачив українську дівчину й дуже в неї закохався. Навіть, ставши перед Богом по смерті, попросив Творця пустити до коханої ще раз. І Господь повернув його на землю квіткою барвінку, який вився всюди, де ступала нога милої, а по смерті — виріс на її могилі.
А називається барвінок хрещатим від слова «хрест», бо його стебла перехрещуються одне з одним. Листки зелененькі, продовгуваті й вічнозелені, квіти блакитні, ніби зірки. В перекладі слово барвінок означає «перемагати». Тому ця квітка є символом хлопця. Це завжди вродливий, статний парубок. Як от в українській народній пісні «Несе Галя воду»:

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
А за нею Іванко, як барвінок в’ється.

Кажуть, що ця рослина оберігає від нечистих сил та чаклування. її ніколи не викидали на смітник, а тільки у воду, щоб не загинула від спраги.
Жили на світі хлопчик і дівчинка. Життя їх було веселим і безтурботним, бо зігрівала його любов і ласка доброї і ніжної матері. Та неждано спіткало родину горе — померла матуся. Поховали неньку, і зосталися діти сиротами. Щоденно ходять вони на могилу, благають матір встати, бо важко живеться сиротам. Одного разу, побиваючись за матусею, побачили діти на могилі ніжну запашну квітку. Вони повірили, що то з’явилась до них мати в образі квітки і назвали її материнкою.

З давніх-давен наші предки використовували трави та рослини для лікування.

 

Але існували певні неписані закони для їх збору. Тобто трави збирали у «сильний час» — у період цвітіння. Вважалося, що найкращий час для збирання безсмертника, материнки, собачої кропиви та деяких інших — ніч на Івана Купала.
Перед тим як вирушати до лісу за зіллям чи ягодами, потрібно було помитися, одягти чисту сорочку. Прийшовши до лісу за зіллям чи ягодами, спершу треба було роздягтися, а вже потім збирати трави чи коріння. Вважалося, якщо лишити на собі одяг, трави втратять свою магічну силу. Збираючи зілля, співали тихим голосом пісні або шепотіли замовляння, інколи в заклинаннях називали ім’я хворого, для кого були призначені трави.
Іноді розкидали довкола себе

 

гроші, цілували трави або землю. Словом, дякували землі за магічну силу трав, коріння і ягід. Із зібраного зілля готували відвари, настої або перетирали їх на порошок.

Магічними функціями народ наділяє чебрець — українське «євшан-зілля». Для українця саме ця рослина є символом Батьківщини. її брали з собою, від’їжджаючи на чужину, як згадку про рідний край. Трава чебрецю має надзвичайно ароматичний запах, який здатен зберігатися довгий час, навіть висушена трава при спалюванні дає ніжні пахощі степу. Подекуди в Україні досі під час церковних служб використовують підкурювання чебрецем і вважають, що це забезпечить добробут родині.
Чебрець, полин, м’ята, чорнобривці, ромашка, материнка в поєднанні створюють чарівний і неповторний запах, який надає оселі затишку, спокою.
Раніше такі пучки клали на покуті та в узголів’ї ліжка. Ось так щиро, чуйно і вдячно оспівана краса квітів. Без тієї краси люди не уявляли життя, що й спонукало їх берегти цей безцінний дар природи. Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.

Filed in: Метод. поле, Розробки занять Tags: ,

Сподобався сайт? Поділіться із Вашими друзями!

Похожие записи:

Виготовлення вітальної листівки до Дня вчителя Виготовлення вітальної листівки до Дня вчителя
Конспект заняття. Робота з папером і картоном. Аплікація «Кулон» Конспект заняття. Робота з папером і картоном. Аплікація «Кулон»
Конспект заняття.Виготовлення аплікації з геометричних фігур «Лицарський щит». Конспект заняття.Виготовлення аплікації з геометричних фігур «Лицарський щит».
Конспект заняття. Властивості паперу. Способи рвання паперу. Послідовність дій під час виготовлення аплікації з рваних частин паперу.                                                                                                                                                                                                                              Послідовність дій під час виготовлення аплікації з рваних частин паперу. Конспект заняття. Властивості паперу. Способи рвання паперу. Послідовність дій під час виготовлення аплікації з рваних частин паперу.                                                                                                                                                                                                                              Послідовність дій під час виготовлення аплікації з рваних частин паперу.

One Response - "Квіти України. Розробка заняття"

  1. Ольга сказав:

    Так сталося,що мене запросили у гості на це заняття.Я не просто дізналася щось новеньке й цікаве.Я отримала массу задоволення,позитивних емоцій від високої майстерності педагога Архіпової Т.Г.,яка вела це заняття.Вона – людина ніжна,лірична,емоційна,вдало обрала для себе тему заняття,зуміла на ньому створити атмосферу душевності, тепла та затишку.Почували приємно себе і гості,і вихованці гуртка.

Leave a Reply

Добавить комментарий